"Ярослав Гашек - чеський сатирик" (до 135-річчя з Дня народження Ярослава Гашека)

"ЯРОСЛАВ ГАШЕК - ЧЕСЬКИЙ САТИРИК" 

Я дуже люблю цього бравого вояка Швейка і, змальовуючи його пригоди під час світової війни, переконаний, що всі ви сповнитесь симпатією до мого скромного, невідомого героя. Він не підпалював храму богині в Ефесі, як це зробив отой дурень Герострат, щоб потрапити до газет та шкільних хрестоматій. А цього вже досить.                                                                                                                                                                                                                                        Ярослав Гашек

Ярослав Матей Франтишек Гашек - чеський письменник-сатирик, автор твору «Пригоди бравого вояка Швейка», учасник першої світової війни. 

 Народився  Гашек 30 квітня 1883 року в Празі в небагатій сім’ї. Батько його був вчителем в гімназії, а згодом — банківським службовцем. Коли йому було 13, батька не стало. За участь в різних демонстраціях  Ярослав був виключений з гімназії, певний час працював, а  потім  продовжив навчання в Торговій академії. У 18 років він вже друкувався і мав успіх у читачів. Перша його робота була надрукована в січні 1901 року в газеті «Народні листи». На формування поглядів і стилю Гашека справили вплив його подорожі Чехією, Угорщиною, Галичиною, яка входила тоді до складу Австро-Угорщини, а також його зустрічі з анархістами. Поворотним пунктом в біографії Гашека стала Перша світова війна. У лютому 1915 року він був покликаний в австро-угорську армію. У червні того ж року Гашек  вирушив на фронт до Галичини, а у вересні добровільно здався в російський полон. Його роман «Пригоди бравого вояка Швейка» ввійшов у золотий фонд світової літератури, цей твір називають найвидатнішим сатиричним романом XX століття. 

Євген Цимбалюк у своїй праці "Прихильність Ярослава Гашека до Волині" пише: " У 1915 році 91-й полк, де служив Гашек, брав участь у кровопролитних боях у районі міста Сокаль. Саме тут єфрейтор Гашек «за особливо мужню поведінку перед лицем противника» був нагороджений срібною медаллю «За хоробрість». Якось у лісі Ярослав запримітив групу російських солдатів. Це були дезертири, які покинули свої позиції і пішли шукати правди на протилежний бік. Зневірені вояки самі примусили взяти їх у полон.  Згодом щось схоже зробив і Гашек. Восени 1915-го на ділянці фронту, яку займав 91-й полк, точилися тяжкі бої. Полк відступив досела Хорупань і зайняв оборону. Одного ранку Гашека та його товариша Страшлипку розбудила оглушлива канонада. Зчинилася метушня. Одні бігли до окопів, інші до лісу. Поручик Лукаш кричав у телефонну слухавку: «Противник прорвав фронт! Терміново прошу підкріплення!» Тим часом Гашек та Страшлипка, перестрибнувши через окопи, попрямували в бік ворога. Після цього в послужному списку єфрейтора 91-го полку, зв‘язківця 11-ї польової сотні Ярослава Гашека з‘явився запис: «Зник безвісти 24 серпня 1915 року після бою біля Хорупані, про що видано наказ № 82». Перебіжчики стали добровольцями чеської частини, яка ввійшла до українського дивізіону 8-ї армії Південно–Західного фронту. Серед них був і Ярослав Гашек. Спочатку –телефоніст, потім – писар, член полкового солдатського комітету. У війську він почав писати до журналу «Чехословак». 

Як військовополонений № 294217, Ярослав Гашек  побував у таборах військовополонених у Дарниці під Києвом та в Тоцькому (колишня Самарська губернія в Росії). Письменник  прагнув брати участь у бойових операціях. Та всі його намагання були марними. Лише на початку вересня 1916 року Гашек відправляється на фронт як агітатор. Свої спостереження від поїздки на фронт Гашек використав для написання "Листів з фронту", "Чеського війська" - серії нарисів та віршів про фронтовий побут чеських солдатів. 

Гашек був відомий не тільки як письменник-гуморист. Він став популярним у празьких літературних і позалітературних колах як представник літературної богеми. Невлаштований і матеріально незабезпечений побут, залежність від випадкових гонорарів, постійні мандри або блукання по шинках, нескінченні дотепи, жарти та витівки – все робило Гашека постаттю майже легендарною. Літературна спадщина Гашека представлена величезною кількістю сатиричних та гумористичних оповідань, достовірна кількість яких досі невідома. Публікувалися вони в основному в журналах, окремими збірками вийшло небагато, наприклад, «Клопоти пана Тенкрата» (1912), «Супутник іноземців» (1913), «Моя торгівля собаками та інші гуморески» (1915).  А найвідомішим і найпопулярнішим твором Гашека стали «Пригоди бравого вояки Швейка", які виходили друком у 1921 — 1923 pp. Цей твір посів сьогодні гідне місце серед героїв світової літератури. Головна особа епопеї - бравий солдат Швейк - талановитий саботажник, який став улюбленим героєм Чехії. Покликаний в війська, Швейк прикидається дурнем і виконує  накази з такою точністю, що призводить їх до абсурду. Роман Гашека не був закінчений. Продовження написав фейлетоніст газети «Руде право» Карел Ванек, але він не зміг вжитися в концепцію Гашека і його твір  переступив через тонку грань, що відокремлювала гумор Гашека від вульгарності.